ROVINZAA
Поиск
Антикафе "Комнаты" | Кузьминки
Антикафе "Комнаты" | Кузьминки
Подписчики:
783 подписчиков
ID:
108165357
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
anticafekomnaty
Описание
Детские дни рождения 👯Анимация и шоу-прогр.🎈Шарики 🏫Аренда комнат 🎮X-box 🎲Настолки 💻Коворкинг Wi-Fi ☕Кофе 🔽больше инфо🔽 taplink.cc/anticafekomnaty
Лицензионные аккаунты minecraft
#LEADSNOLIMIT ◘ TRAFFIC
МКОУ Лозновская СШ
Наше село Лузанівка!
Лозинская НОШ и подразделение детский сад
![Наше село Лузанівка!. Історія
Село відоме з середини 17 століття. Перше поселення — три хутори:
Хутір Хандусь. Громадянин на прізвище Хандусь займав землю трикутник луки 8,0 га, тут же мав ставок і млин;
Римарська Лука. Займала 80 га родина Римаря Трохима;
Гордієнківська Лука займала 70 га.
Ще з ХІХ століття окремі частини села мають свої неофіційні назви: Центр (Село), Гладкий Яр, Смиківка, Шкрябаківка, Лука, Балабівка, Панський Яр, За цариною. Лузанівка ХІХ століття відома тим, що в 1845 р. село відвідав Т.Г.Шевченко, який зупинявся у протоієрея Ієремія Обидовського. В кінці ХХ століття в селі було поставлено пам'ятник Т.Г.Шевченку. Після 1877 року відкрито церковнопарафіяльну школу на 2 групи, а в 1911 році побудувано 2-класну школу на 4 групи.
В 1905 році в Лузанівці відбувся страйк під керівництвом Х. М. Махненка і В. Г. Гордієнка. Селяни вимагали розподілу поміщицьких земель. Виступ було придушено, а його керівників заарештовано.
У 1921 році організовано Союз «Зрілий колос» (голова Чукаль Микита Вікторович). У 1927 році створено першу комуну «Гуртова Сила» (організатор Римар Петро Ничипорович). У 1929 році утворено два колгоспи «Надія» (голова М. В. Чукаль) і «Червона Нива» (голова Д. П. Гордієнко). Комуну «Гуртова Сила» і колгосп «Червона Нива» об'єднано в один колгосп, який став називатися ім. Чапаєва (голова М. Й. Хіхло). Колгосп «Надія» перейменовано на колгосп ім. Чкалова (голова П. М. Кривенко). Колгосп існував до радянсько-німецької війни. За війни колгоспи ліквідовано, інвентар і худобу відправлено за Дніпро, а частково розібрано селянами.
У 1939 році зруйновано церкву.
В роки радянсько-німецької війни 412 жителів села воювали на фронтах, 190 з них загинули, 220 нагороджені бойовими орденами і медалями. В центрі села на їх честь споруджено обеліск Слави.
Після війни колгосп відновлював роботу і в 1949 році колгосп «Чапаєв» і колгосп Чкалова було об'єднано і названо ім. Молотова — (голова І. Я. Черненко). У 1957 році колгосп Молотова перейменовано на 40-річчя Жовтня.У 1957 році в селі було побудовано добротний сільський будинок культури з фойє, великою залою, кімнатами для занять гуртків, з бібліотекою. У 1962 році колгосп об'єднано з колгоспом «Перше Травня» села Лебедівка (голова М. І. Печиненко). З 1967 року по 1975 рік головою був Гончар Григорії Якимович.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 889 жителів, колгосп «40-річчя Жовтня», мав в користуванні 3,4 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,5 тисяч га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукових буряків і тваринництво. На той час в селі працювали середня школа, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 8 тисяч книг, дільнича лікарня на 25 ліжок та медпункт, побуткомбінат.
З 1975 року по 1992 рік головою колгоспу був Іщук Микола Іванович. У 1993—1995 роках його реорганізовано в агрофірму «Лузанівка» (П. С. Нестеренко).
[ред.]Сучасність
Нині на території села працюють п'ять фермерських господарств, обслуговують населення п'ять магазинів. У селі є загальноосвітня школа, сільський будинок культури, відділення зв'язку, Ощадбанк, сільська рада. Загальноосвітня школа веде свій початок від 1903-1904 р. Першим вчителем був Лукавенко, у 1904-1914 р. завідувач школи - Тимофєєв Петро Йосипович. До війни завучем школи був Гудзенко Кость Наумович.Знаними директорами школи у другій половині ХХ ст. були Козуб Іван Григорович, Ропій Михайло Олександрович, Петренко Раїса Микитівна. Серед випускників школи відомі люди нашої країни: Бойко Таміла Сидорівна, доцент. лікар-гінеколог, м. Донецьк; Бойко Микола Сидорович, кандидат медичних наук, лікар-уролог, м. Донецьк; Бойко Михайло Федосійович, доктор біологічних наук, професор, м.Херсон; Медведенко Василь Федорович, генерал армії, м. Донецьк; Медведенко Анатолій Федорович, професор, лікар-хірург, м.Донецьк; Гавриленко Анатолій Дмитрович, генерал МВД, м](https://sun9-45.userapi.com/impg/c11089/g38939426/d_5b1e59cb.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=1fe748a5758d26ee1638b5372180ea7e&u=ehuxmYpH88WGrU4824nWW_pF5PhCO8Iri1Gt6Uw6GO0&cs=480x480 "Наше село Лузанівка!. Історія
Село відоме з середини 17 століття. Перше поселення — три хутори:
Хутір Хандусь. Громадянин на прізвище Хандусь займав землю трикутник луки 8,0 га, тут же мав ставок і млин;
Римарська Лука. Займала 80 га родина Римаря Трохима;
Гордієнківська Лука займала 70 га.
Ще з ХІХ століття окремі частини села мають свої неофіційні назви: Центр (Село), Гладкий Яр, Смиківка, Шкрябаківка, Лука, Балабівка, Панський Яр, За цариною. Лузанівка ХІХ століття відома тим, що в 1845 р. село відвідав Т.Г.Шевченко, який зупинявся у протоієрея Ієремія Обидовського. В кінці ХХ століття в селі було поставлено пам'ятник Т.Г.Шевченку. Після 1877 року відкрито церковнопарафіяльну школу на 2 групи, а в 1911 році побудувано 2-класну школу на 4 групи.
В 1905 році в Лузанівці відбувся страйк під керівництвом Х. М. Махненка і В. Г. Гордієнка. Селяни вимагали розподілу поміщицьких земель. Виступ було придушено, а його керівників заарештовано.
У 1921 році організовано Союз «Зрілий колос» (голова Чукаль Микита Вікторович). У 1927 році створено першу комуну «Гуртова Сила» (організатор Римар Петро Ничипорович). У 1929 році утворено два колгоспи «Надія» (голова М. В. Чукаль) і «Червона Нива» (голова Д. П. Гордієнко). Комуну «Гуртова Сила» і колгосп «Червона Нива» об'єднано в один колгосп, який став називатися ім. Чапаєва (голова М. Й. Хіхло). Колгосп «Надія» перейменовано на колгосп ім. Чкалова (голова П. М. Кривенко). Колгосп існував до радянсько-німецької війни. За війни колгоспи ліквідовано, інвентар і худобу відправлено за Дніпро, а частково розібрано селянами.
У 1939 році зруйновано церкву.
В роки радянсько-німецької війни 412 жителів села воювали на фронтах, 190 з них загинули, 220 нагороджені бойовими орденами і медалями. В центрі села на їх честь споруджено обеліск Слави.
Після війни колгосп відновлював роботу і в 1949 році колгосп «Чапаєв» і колгосп Чкалова було об'єднано і названо ім. Молотова — (голова І. Я. Черненко). У 1957 році колгосп Молотова перейменовано на 40-річчя Жовтня.У 1957 році в селі було побудовано добротний сільський будинок культури з фойє, великою залою, кімнатами для занять гуртків, з бібліотекою. У 1962 році колгосп об'єднано з колгоспом «Перше Травня» села Лебедівка (голова М. І. Печиненко). З 1967 року по 1975 рік головою був Гончар Григорії Якимович.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 889 жителів, колгосп «40-річчя Жовтня», мав в користуванні 3,4 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,5 тисяч га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукових буряків і тваринництво. На той час в селі працювали середня школа, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 8 тисяч книг, дільнича лікарня на 25 ліжок та медпункт, побуткомбінат.
З 1975 року по 1992 рік головою колгоспу був Іщук Микола Іванович. У 1993—1995 роках його реорганізовано в агрофірму «Лузанівка» (П. С. Нестеренко).
[ред.]Сучасність
Нині на території села працюють п'ять фермерських господарств, обслуговують населення п'ять магазинів. У селі є загальноосвітня школа, сільський будинок культури, відділення зв'язку, Ощадбанк, сільська рада. Загальноосвітня школа веде свій початок від 1903-1904 р. Першим вчителем був Лукавенко, у 1904-1914 р. завідувач школи - Тимофєєв Петро Йосипович. До війни завучем школи був Гудзенко Кость Наумович.Знаними директорами школи у другій половині ХХ ст. були Козуб Іван Григорович, Ропій Михайло Олександрович, Петренко Раїса Микитівна. Серед випускників школи відомі люди нашої країни: Бойко Таміла Сидорівна, доцент. лікар-гінеколог, м. Донецьк; Бойко Микола Сидорович, кандидат медичних наук, лікар-уролог, м. Донецьк; Бойко Михайло Федосійович, доктор біологічних наук, професор, м.Херсон; Медведенко Василь Федорович, генерал армії, м. Донецьк; Медведенко Анатолій Федорович, професор, лікар-хірург, м.Донецьк; Гавриленко Анатолій Дмитрович, генерал МВД, м")
