Описание
® село Чайковичі!!! ® Ча́йковичі — село в Україні, Самбірському районі Львівської області. Населення становить 1867 осіб. Орган місцевого самоврядування — Чайковицька сільська рада.
Чайковичі розташовані на лівому березі річки Дністра, за 8 км на південь від міста Рудок. *** Історія... *** Розвідкові роботи львівських археологів останніх десятиліть виявили сліди багатошарового поселення періоду енеоліту на околиці с. Чайковичі. Перша писемна згадка про село — 1349рік. Його назва походить від перших поселенців — Чайковських, рід яких згадується в грамоті польського короля Казимира ІІІ Великого від 1349 року. На 1464 рік у селі нараховувалось 20 хат. На 1938 рік у селі було блиько 700 будинків, у яких проживало близько 3 тис. жителів (80% - українці-грекокатолики, польські родини та 8 єврейських родин). Населення здебільшого займалось хліборобством та скотарством. Важливе значення мало льоноробство. У радянські часи село було центром колгоспу "Прогрес" (утворений у1959 році), до складу якого входило ще вісім сіл. На 1968 рік у Чайковичах проживало близько 3 тисяч людей. Село було газифіковано на початку 1960-их років одним з перших у Самбірському районі! У цей час головою колгоспу був Г. І. Богоніс. Місцеві назви частин села Чайковичі:
З давніх часів Чайковичі були поділені на дві частини — в одній жили селяни-кріпаки, в іншій дрібна застінкова шляхта, рід Czajkowskich (Чайковських) герба Сас і Дебно, i Horodyskich (Городиських) герба Корчак. Для ідентифікації відгалужень роду Чайковські використовували т. з. "придомки": Беринда, Дашкович, Кунько, Романович, Солонинка, Трумко, Тимкович. Сусідами Чайковських та Городиських у Чайковичах були як і представники роду Сас (Баранецькі, Бачинські, Білинські, Винницькі, Гординські, Кульчицькі, Ортинські, Погорецькі, Попелі, Саси, Турянські, Чоловські, Яблонські), так і представники інших родів (Круковські, Манецькі, Сініцькі, Сороківські, Суходольські). Умовний територіальний поділ на "шляхту" і "хлопи" зберігся через радянські часи до сьогодення. "Шляхта" в свою чергу поділялася на частини: Беринди,Бриска,Вигін,Деречина, Діл, Загороди, "За церквою", Загомінок, Кутець та "Село" (центральна частина). З родини Чайковських походив український письменник, громадський діяч Чайковський Андрій Якович. За однією з версій, тут народився Памво Беринда. У селі досі живуть люди з таким прізвищем.
У побуті населення розмовляє на наддністрянському говорі (опільському діалекті). *** Пам'ятки... *** Віповідно до поділу існувало дві окремі церкви. У колишньому присілку Хлопи Чайківські на місці старої дерев'яної церкви у 1850 р. поставили нову дерев'яну, яку на поч. 1990-х рр. почали обмуровувати цеглою.
Інша дерев'яна церква стоїть у центрі села, біля вулиці. Вперше про місцевий храм написано в документах від 1468 року. Попередній був зведений у другій половині XVII ст. У 1842 році на його місці збудували існуючу дерев'яну церкву, яка була освячена 1850 року. В другій половині XIX ст. її підмурували та обновили. Після Другої світової війни церква була діючою. Хрещата у плані будівля має прибудовані до вівтаря ризниці, а до бабинця — великий присінок. Традиційне піддашшя відсутнє. Стіни храму мають невеликі вікна стрільчастої форми. Середхрестя нави завершує високий восьмерик з шоломовою банею, ліхтарем і маківкою. У 1990-ихверх витягнули вгору і ліхтар зробили більших розмірів. Раніше восьмерик нави був покритий бляхою, тепер його покрили пластиковою вагонкою. На захід від церкви, навпроти її головного входу, стоїть дерев'яна чотириярусна дзвіниця, накрита шатровим дахом. Прицерковна ділянка малої площі, затиснута між сільськими вулицями, ще й оточена деревами, тому храм важко зафіксувати на фото без перешкод.
